18 травня Україна відзначає два трагічні пам’ятні дні, пов’язані зі злочинами тоталітарних режимів
В цей день 18 травня 1944 року розпочалася спецоперація НКВД, в результаті якої за три дні було примусово вивезено понад 190 тисяч кримських татар. Також депортували тисячі представників інших національностей.
У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу. Цей злочин визнали геноцидом також Канада, Латвія та Литва. Системний тиск та переслідування кримських татар тривають і після незаконної анексії Криму Росією у 2014 році, що є політикою етноциду.
Комуністичний режим СРСР і сучасна Росія цілеспрямовано поширювали та продовжують поширювати міфи про кримських татар як "зрадників", використовуючи цю риторику для утисків та розбрату в окупованому Криму.
Російська Федерація заперечує геноцид кримських татар 1944 року та не несе відповідальності за сталінські репресії. З 2014 року РФ продовжила злочини проти кримських татар: чинить репресії, переслідування, порушує їхні права, руйнує культурну спадщину та фальсифікує історію.
Український народ, який сам пережив переслідування, репресії та геноцид Голодомору, повністю поділяє біль депортації кримських татар – це наша спільна трагедія.
У цей день ми також вшановуємо пам'ять десятків тисяч людей, розстріляних та сотень тисяч ув'язнених, засланих чи примусово лікованих комуністичним режимом. Кількість жертв досі неможливо остаточно підрахувати.
"Червоний терор" розпочався в Україні з перших днів вторгнення більшовиків у 1918 році. Масштабна кампанія репресій 1937–1938 років, відома як "Великий терор", мала на меті ліквідацію реальних та потенційних опонентів, залякування населення та зміну структури суспільства. В УРСР за цей період було засуджено майже 200 тисяч осіб, дві третини з яких – до розстрілу. Репресії зачепили всі верстви українського суспільства.
Місця масових поховань жертв комуністичного терору, такі як Биківнянський ліс під Києвом, Рутченкове поле у Донецьку, П'ятихатки у Харкові та інші, стали символами цих злочинів. Радянська влада намагалася приховати сліди, роблячи місця поховань "режимними об'єктами".
Катування, розстріли, депортації, масові переслідування – жахіття, які здавалося б, залишилися в минулому, але після вторгнення Росії в Україну ідеологічні спадкоємці тоталітарних режимів знову принесли їх на українську землю.
Протягом свого існування комуністичний тоталітарний режим спирався на репресії, вбивства, депортації та геноциди. Сьогодні РФ є спадкоємицею цих людиноненависницьких практик, виправдовуючи сталінський режим та посилюючи репресивну політику, жертвами якої стали тисячі мешканців окупованих територій України.
