Історичний розвиток

Датою створення Курилівської громади є 10 вересня 2019 року, коли відповідно до Закону України “Про добровільне об`єднання територіальних громад” та рішення XLV сесії VІІ скликання Курилівської сільської ради від 10 вересня 2019 року № 675 “Про добровільне об`єднання територіальних громад” до її складу увійшли три сільські ради — Курилівська, Глушківська та Кругляківська.

У 2020 році відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад” та розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2020 року № 596-р “Про затвердження перспективного плану формування територій громад Харківської області” до Курилівської територіальної громади були приєднані ще дві сільські ради — Сеньківська та Лісностінківська. Зараз до Курилівської сільської територіальної громади входить 13 населених пунктів: села Курилівка, Новоосинове, Подоли, Глушківка, Колісниківка, Кругляківка, Сенькове, Лісна Стінка, Біле, Синиха, Воронцівка, Хомине та селище Піщане.

Існує ціла низка версій про виникнення як самої слободи Курилівка, так і її назви. Одна з версій така. Перші поселенці слобід Купенки (нинішній Куп'янськ) і Пристіна вивозили на літо пасіки, щоб бджоли брали мед з різнотрав'я тутешнього простору. Через якийсь час перестали повертатися з пасіками на зиму додому. А будували землянки й хижини. В морозну погоду над їхніми дахами курілися стовпи диму з пічок, якими опалювалось житло. Звідси й назва. В лютому 1943 року в селі знаходився штаб і командний пункт 172-ої стрілецької дивізії, яка підтримувала лівий фланг 350-ої дивізії при звільненні Куп'янська.

31 січня 1943 року Курилівка була звільнена від тимчасової окупації гітлерівськими загарбниками, а 4 лютого Курилівська сільська рада відновила свою діяльність. 

23 серпня 1954 року сесія сільської ради на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 серпня того ж року приймає рішення про укрупнення і приєднання до свого складу Подолянської сільської ради.

Село Глушківка виникло в другій половині ХVІІІ століття. Першим тут поселився селянин, який мав прізвище Глушко. Він виділився з громади слободи Новоосинової, де на той час почала відчуватися сутужність із землею для садиб. За призвищем новосела нове поселення і дістало свою назву.

Село Колісниківка є батьківщиною М.С.Сядристого - відомого в усьому світі мікромініатюриста, поета, філософа, спортсмена. Тут народився Герой Радянського Союзу Д.Ф.Лоза. „Оскіл і Піщанка – гарні тато й мамка, із малих дітей ростять великих людей”. Це так колись охарактеризував територію, що знаходиться на лівому побережжі Оскола і на обох берегах його притоки – річки Піщанки колісниківський житель Максим Іванович Колісник. Він прожив довгий вік – понад 90 років і часто ділився з земляками спогадами про минуле. З цих спогадів випливає, що приоскільсько-припіщанська територія для тутешніх жителів приносила менше тривог і більше удач, ніж в інших місцях.

Землі, особливо ті, що прилягали до Оскола і до бору, не відзначалися високою якістю, були супіщаними. Та глушківські хлібороби завжди вміли добре господарювати на них. Так було і до революції, і за радянський часів. У післявоєнний період (Указом від 16 лютого 1948 року) трьом колгоспникам тодішнього глушківського колгоспу імені Чапаєва - М.Л.Глушко, Г.Й.Кардаш та Н.Д.Мовмизі - присвоєно звання Героїв Соціалістичної Праці.

Кругляківська Слобода заснована в кінці ХVІІ століття, десь на два з лишком десятиріччя пізніше, ніж її сусідка - слобода Сенькова.

Існує дві версії виникнення назви. Перша проста і прозаїчна. Вважають, що першим поселенцем був чоловік, що носив прізвище Кругляк. Звідси і назва. Друга версія пов`язана з красивою і ліричною легендою. Перекази гласять, що на луках неподалік від поселення знаходилось велике і глибоке озеро, яке щороку наповнювалось водою від весняних розливів Оскола. Воно мало майже правильну круглу форму, що й послужило приводом для назви села. Озеро замулилося і зникло ще до того, як місцевість затопили води Червонооскільського водоймища. Озеро мало дві примітності: багатство і красу. Багатим його робила велика кількість риби, а окрасою були густі зарості понад берегами латаття з масою білих і жовтих квіток. Існувало повір"я, що в озері, крім риби, жила русалка, яка приймала вигляд водяної лілії, ледь падали на землю перші відблиски сонця.

Село Сенькове засноване в 1674 році групою вихідців з-під Києва, яку очолював сотник Семен Богуславський. Спочатку поселення розмістили в низині при впадінні в Оскіл річки Сеньок. У 1678 році вихором налетіли татари і розруйнували його. Жителі перебралися на узвишшя для оборони поселення й побудували острог. Після цього не раз відбивали татарські наскоки.

До Жовтневої революції Сенькове було центром волості, після революції (з 1923 по 1932 рік) - центром району Куп'янського округу. З початку колективізації до 1958 року в селі діяла МТС. Один з директорів, який очолював її в післявоєнні роки, - К.Д. Бондар був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

Сенькове часто обирав для відпочинку і для творчих поїздок відомий український письменник-гуморист Остап Вишня.

За свідченнями ряду публікацій у Сенькові якийсь час проживав син відомого ватажка селянського повстання О.І.Пугачова — Трохим. Однак документів про це не залишилося.

Теперішнє село, а колишня слобода Сенькова, в історії району стоїть на особливому рахунку. До Жовтневої революції – це центр волості Куп’янського повіту, з 1923 по 1930 рік – центр Сеньківського району Куп’янського округу. До 1908 року, поки з неї виділилась Борівська волость, Сеньківська була найбільшою серед усіх тодішніх 18 таких адміністративно-територіальних одиниць повіту.

Лісна Стінка - одне з наймолодших сіл Куп'янщини. Засноване на початку ХІХ століття. Назву дістало завдяки лісу, що знаходився поблизу, утворюючи суцільну стіну. В 1919 році в селі був заснований перший на Куп'янщині радгосп.

У селі Біле в 1918 році селяни вигнали німецько-кайзерівський загін, що прибув за продовольством. У 1943 році під час звільнення району від тимчасової гітлерівської окупації біля села відбувся найкровопролитніший на Куп'янщині бій.

У селі Синиха народився революціонер-народник В.О.Тихоцький і Герой Соціалістичної Праці В.Д.Колесник. Хутір Генове, який тепер зник, був першим поселенням на території, що тепер входить у межі сучасного району. Він заснований у 1605 році.

Географічне розташування

Територія Курилівської сільської територіальної громади (далі - СТГ) згідно з адміністративно-територіальним устроєм України входить до складу Куп’янського району Харківської області.

Адміністративний центр громади знаходиться в селі Курилівка, який розташований на відстані 128,3 км від обласного центру міста Харкова та 618,9 км від столиці України міста Києва.

Площа Курилівського громади складає 417,5 кв.км, що складає 1,33 % від території Харківської області.

Курилівська громада розташована в лісостеповій зоні. Місцевість рівнинна, розчленова балками і ярами.

Територія громади межує:

на півночі та сході - з Петропавлівською сільською територіальною громадою Куп`янського району Харківської області;

на заході - з Куп`янською міською територіальною громадою Куп`янського району Харківської області;

на півдні - з Ізюмським районом Харківської області.

До складу Курилівської громади входить 13 населених пунктів з наступною віддаленістю та площею:

У населених пунктах розміщено 6715 дворів.